Щоб привернути увагу суспільства до праці жінок у сільській місцевості Надвірнянська центральна районна бібліотека ініціювала проект «Сільська жінка: творимо новий проект», в якому взяла участь наша бібліотека. В ці теплі серпневі дні ми запросили на щиру розмову односельчан-заробітчан, бізнес-леді, сільських жінок, матерів, бабусь, сестер, адже в селі Гаврилівка найкращі жінки-трудівниці.,
Гостями сьогодні були: Олександра Василівна Ткач, Марія Іванівна Цюпер, Ганна Василівна Цюпер, Оксана Михайлівна Коваль, Марія Василівна Бойко.
З вступним словом звернулася завідуюча бібліотекою, Марія Мельник, вона говорила, що в різні періоди існування людства, роль жінки в суспільстві не була однаковою. Як на її думку, то на долю жінки випадає значно більше перевантажень, ніж на долю чоловіка. Сільська жінка – це та, що встає раніше за сонечко, це трудівниця, берегиня національних традицій, української кухні. Можливо, саме тому, природа створила жінку значно витривалішою. Цим зумовлено, що і генетичний код жінки довший, хоча серед чоловіків теж немало довгожителів. Жінка терпляче зносить і емоційні перевантаження, і фізичні, вона активна, розумна, енергійна, сильна і мудра. Мабуть саме тому село називають колискою української нації.
Часто сільська жінка не просто мати, берегиня, а й лідер громади, голова селищної ради, директор школи, але є й такі, що здатні згуртувати громадськість села та повести за собою реалізовувати хороші плани на майбутнє. Серед таких сільських жінок в нашому селі є успішна, талановита, творча, креативна бізнес-леді, кухар-кондитер - Оксана Сем‘янів.
На сьогоднішній день це одна з найбільш затребуваних сучасних професій. Маг і чарівник, який віртуозно готує різні солодощі - від тістечок до тортів, а також різні солодкі десерти - це і є кухар-кондитер. Це фахівець з приготування солодких ласощів. Кондитер - професія творча, свої шедеври вона може готувати за рецептом і без такого, виготовляючи як традиційні солодкі страви, так і вигадуючи нові, з незвичайними та оригінальними поєднаннями смаків і запахів. Кухар-кондитер місить тісто, замішує його, якщо потрібно збиває, розгортає, готує начинки-наповнювачі, джеми, муси, креми, перевіряє масу готового виробу, визначає його калорійність.
Народилася Оксана Сем’янів 17 лютого 1969 року у с. Гаврилівка. З 1976 - 1984 рр. навчалася в Гаврилівській восьмирічній школі. Ще з дитячих років дуже любила малювати, ліпити, виробляти різні прикраси з тіста, пекти смачні пряники, тортики. Після закінчення школи однозначно вирішила піти вчитися і розвивати свій талант. Поступила до Надвірнянського ПТУ №11 по спеціальності різбляр-оформлювач. Вчитися було легко та цікаво. Після закінчення училища пробувала свої набуті знання і практику як художник-оформлювач.
Пізніше вийшла заміж, народила трьох діток і разом із чоловіком виховала їх. Перебуваючи у декретній відпустці, Оксана почала займатися своєю улюбленою справою - пекла тістечка, найрізноманітніші пляцки з різними начинками.
Але не все так було гладко в їх сім‘ї. 1998 року важко захворів чоловік Іван, проте Оксана не здалася, вона знала що треба бути сильною - на її тендітних плечах ще трійко діточок. У важкі години життя завжди зверталася по допомогу до Господа Бога, і він почув її молитви. Тож, Оксана взялася випікати найсмачніші, найрізноманітніші види печива, оздоблювати їх своєю фантазією та здавати у кафе, магазини, щоб якось заробляти на життя.
Пані Оксана володіє професійним умінням кондитера: вміє визначати якість використовуваних продуктів з їхнього вигляду, запаху і смаку, знає все про хімічні та органічні властивості продуктів, щоб гармонійно поєднувати компоненти виробів, щоб їх властивості та запахи не суперечили один одному, а також знати, чим замінити необхідний інгредієнт, якого немає в наявності.
Сьогодні Оксана разом з чоловіком Іваном займаються підприємницькою діяльністю, вони відкрили кондитерський цех у своєму рідному селі Гаврилівка. Маючи хороші знання про обладнання та інструменти, вони придбали для роботи сучасну техніку: міксери, розкатки тіста, печі, а також навчили персонал правильно і безпечно використовувати. Створили робочі місця для односельчан, що на сьогодні є важливим для суспільства. Їхня продукція на ринку займає одне серед перших місць. Кондитери дуже затребувані у клієнтів - замовлення на ювілеї, весілля, дні народження та інші сімейні торжества. Естетичне оформлення готових виробів, художній смак, конструктивні навички і десерт буде красивим, вишуканим, смачним, буде бажання його придбати.
«Тепер моє хобі переросло у творчу професію і я цим пишаюся. Я вірю, що Бог наділяє кожну людину якимось талантом, потрібно, щоб вона приклала всі свої зусилля і розкрила свій потенціал, навчила та передала майбутньому поколінню свої знання та ремесло. І цим приносила користь для людей, які цього потребують» - говорить проста сільська жінка, Оксана.
Розмова за круглим столом велася жваво, щиро, їм дарували пісні "Донька України" у
виконанні Ірини Номировської, "Сторона моя" - Іванки Одокій та "Мати-емігрантка" - Христини Хабайлюк.
Ведучі Христина Хабайлюк та Іванка Одокій запросили до слова наших жінок-заробітчан,
адже на сьогодні
вже не існує різниці між сільською жінкою та жінкою з міста. Час стирає ці
кордони. Однак є проблеми, це безробіття. Заробітчани – так називають наших
трудолюбивих людей, тих, що залишили рідні домівки в силу різних обставин.
Склалося так у їхньому житті, що довелось їм працювати за межами нашої країни,
при цьому значна частина трудових мігрантів з України - люди з вищою освітою.
Українські сільські жінки –
заробітчани за кордоном зазвичай виконують роботу, яку місцеві жителі робити не
хочуть. Це непогано, коли люди, які не можуть знайти роботу в Україні, можуть
знайти вакансію в іншій країні, яка б їх влаштовувала. Більшість українських жінок-заробітчан
не переслідують ціль залишитися жити в чужій країні, вони просто хочуть
заробити грошей (щоб збудувати дім, облаштувати його, дати освіту дітям), а тоді
повернутися додому. Це нормально, що люди хочуть гідно заробляти.
Багато було запитань до заробітчан:
як там живеться нашим жінкам, чи важко пристосуватись до їхніх звичаїв, чи
легко знайти роботу і житло та найбільше і болючіше це туга за рідним домом,
дітьми. Чи може жінка почувати себе щасливою, якщо значну частину свого життя
перебуває поза домівкою, обмежуючись телефонними розмовами з дітьми, чоловіком, рідними? А якщо жінка працює, то
вона не може повною мірою віддаватись сім’ї. Звичайно, ні! Адже дітям мама
потрібна постійно, їм необхідно відчувати її ласку, дотик, чути її голос,
бачити її посмішку. Жінки -матері повинні доглядати своїх дітей аж до школи.
Сьогодні ми почули різні розповіді і впевнились, що наші сільські жінки витримують різні труднощі, вони не бояться зробити свій вибір, бо впевнені, що не пропадуть в чужій країні!Сподіваємось, що керівники нашої країни зроблять належні умови, щоб наші жінки-трудівниці не їздили за кордон, а жили зі своїми сім‘ями, доглядали за своїми батьками, виховували своїх діточок і працювали в рідній Україні за достойну зарплату.
За чашкою кави наша бізнес-леді пригостила власноруч спеченим тортом. А Марія Бойко прочитала написаний нею вірш далеко на чужині.
В бібліотеці була представлена викладка художніх книг про заробітчан, про їх біль та тривогу за дітей близьких, зокрема письменниць Ніни Фіалко та Ганни Медвідь.
Немає коментарів:
Дописати коментар