середа, 20 березня 2019 р.

Обласна акція "Березень. Читають всі"

   Гаврилівська бібліотека-філія Переріслянської ОТГ долучилася до одноденної акції «Березень. Читають всі!», яку ініціювала обласна дитяча бібліотека з метою популяризації і підтримки дитячого читання, залучення до бібліотеки нових користувачів. 20 березня 2019 року о 12 год. читачі бібліотеки зібрались на День читання казок із збірки Івана Франка «Коли ще звірі говорили» (120 років з дня виходу). В основі сюжету цих творів лежать мотиви відомих казок народів світу — українських, російських, німецьких, грецьких, індійських, сербських. Проте найчастіше він запозичував образ чи сюжет, який доповнював, розширював, надаючи творові соціальні загостреності, національного колориту. Герої казок — хитра Лисичка, хижий Вовк, мудрий Їжак, дурний Осел та інші — є носіями певних людських якостей, а самі казки під личиною вигадки криють звичайно велику життєву правду.
    Марія Мельник розпочала голосні читання з казки "Королик і Ведмідь", а за нею продовжила читати Анастасія Вельган "Вовк, Лисиця і Осел", її змінила Ірина Гавкалюк казкою "Війна між Псом і Вовком". Юля Глинчак виразно із задоволенням прочитала "Лисичка і Рак". А щоб краще діти сприймали казки, їх героїв супроводжували малюнками зображеними на мультимедійній дошці.
     Володя Мельник, Андрійко Гавкалюк, Настя Гараздюк намалювали малюнки до казок "Заяць і ведмідь", "Ворона і Гадюка", "Фарбований Лис" і взяли участь у конкурсі малюнків до казок із збірки І. Франка «Коли ще звірі говорили».
      Запросили до бібліотеки і вчителя Гаврилівського ліцею Марію Левицьку, яка виразно з інтонацією прочитала казки "Як лисиця сама себе перехитрила" і "Старе добро забувається", "Осел і Лев" і наголосила, що читання допомагає людині стати відомою та успішною. У казках Івана Франка про тварин викривається державний лад «звірячого царства», в якому панують сильні й хижі Леви, Вовки, Ведмеді, що живуть за рахунок працьовитих Ослів, покірних Баранів, несміливих Зайців. Цар звірів Лев поступається розумом вигадливому Ослу («Осел і Лев»), який перемагає і хижого владолюбного Вовка («Вовк війтом»); звірячого ворога, лютого пана Ведмедя перемагає малий, але розумний Заєць. Як і в народних казках добрий, чесний, сміливий бере гору над лихим, підступним, боягузом.
      Франко надавав казковому жанру особливого значення у вихованні дитини. Він хотів, щоб казка була для малих слухачів засобом пізнання дійсності, щоб від “казкових фікцій” думка дитини спрямовувалася “на дальший, ширший обрій життєвого змагання”. 
       Активні користувачі бібліотеки Святослав Мельник, Анжеліка Хабайлюк, Іванна Лацко з допомогою казкових персонажів інсценізували казки "Заєць та іжак", "Лисичка і Журавель", передали малому читачеві мудрий народний погляд на життєві конфлікти, оптимістичну віру в перемогу добра і правди. Сприймаючи казкових героїв, сміючись над ними або співчуваючи їм, дитина винесе звідси “перші і міцні основи замилування до чесноти, правомочності справедливості”.
    За казками "Як звірі правувалися з людьми", "Ворони і сови", "Лисичка-черничка", "Лисичка-кума", "Вовк - старшина" провели цікаву вікторину. Учасники були активні, дотепні, вдало відповідали на запитання і залишилися в гарному настрої та з позитивними емоціями.
     В останній казці збірки “Байка про байку” він веде розмову про те, як слід розуміти алегоричні образи і картини, і роз’яснює, що казка цікава не тим, що в ній є вигадка, фантастика, неправда, а тим, що “під лупиною тої неправди” вона “криє звичайно велику правду”. Казкові Осли, Барани, Вовки та Зайці викликають сміх, бо в їхніх вчинках вгадують людські стосунки, звички й хиби: “Говорячи ніби по звірів”, казка “одною бровою підморгує на людей”.
       Іван Франко вважав, що спочатку доцільно знайомити дітей з людськими взаєминами саме через казкові форми, бо гола правда життя може бути болючою для них. У багатьох його казках сильний, хитрий і підступний звір стикається з слабким, проте підступність завжди викривається, а хижак несе заслужену кару.  











неділя, 17 березня 2019 р.

Хресна дорога


   "Господи, настав час посту. Час роздумів над Твоїми страстями, над Твоїми великими стражданнями що їх Ти переніс з любові до нас. Ісусе, вірю, що Тобі в той час було дуже важко, але незважаючи на це, Ти сказав: “Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені і я заспокою вас”.
     Вже не один рік поспіль Марія Мельник з активними користувачами Гаврилівської бібліотеки організовує дитячу Хресну дорогу. В церкві Архистратига Михаїла учасники Хресної дороги: семінарист Іван Молитовник, Яна Олійник, Володимир Мельник, Софія Демчук, Андрій Гавкалюк, Анжеліка Хабайлюк, Анна Лавришин, Марійка Мельник, Наталія Грицяк, Павло Одокій, Діана Пилип’як, Ірина Грицяк, Надія Вельган, Софія Казюк, Владислав Воробець, Марійка Мороз, Іванна Одокій, Роман Мельник душевно і мило провадили цю Хресну дорогу, брали участь у читанні стацій, роздумуючи про любов Господа. Сьогодні я прийшов до Тебе, Господи, бо мені також нелегко в моєму бурхливому, молодечому житті. На цій Хресній Дорозі хочу просити у Тебе допомоги, щоби могти перенести усі випробування що чекають на мене, проситиму у Тебе сили, щоб вистояти у часі спокус. А зараз хочу просити у Тебе любові, щоб могти Тебе наслідувати до кінця. Під музичний супровід музкерівника Василя Лацка лунав спільний спів пісень «Чи ти був на Голгофі», «Як шукати маю Бога», «Маріє гляди», «Лине пісня про Ісуса». З трепетом у серці Анжеліка Хабайлюк виконала пісню «День за днем життя проходить», а Іванна Одокій - «Я візьму тебе на руки».
     Мабуть, не одне людське серце стрепенулося від цих слів, що звучали під час проходження стацій дітьми, не одна християнська душа, роздумуючи над страстями Господніми, відчула той біль і страх, які відчував Син Божий, ідучи на смерть.
    На завершення о.Роман наголосив, що така спільна молитва є чудовою нагодою до глибшого усвідомлення дітьми про несправедливий засуд і смерть Христа, через наші погані вчинки, а тому спонукає до глибшого співчуття і більшої любові до Ісуса Христа страждаючого. Подякував всім учасникам Хресної дороги і подарував образки.








неділя, 10 березня 2019 р.

Пам’ятаємо про Шевченка

     В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. 205 років минуло з дня народження поета, проте і нині  живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.
     Сьогодні після служби Божої членкині клубу "Берегиня" завітали до Гаврилівської бібліотеки на чергове засідання. Завідувачка бібліотекою представила книжкову виставку "Сяє геній Кобзаря", де відразу з уст точилися пісні "Реве та стогне Дніпр широкий", "По діброві вітер виє", "Думи мої, думи мої" і ін.
     За філіжанкою кави згадували і розказували вірші Шевченка.

"Ім’я Шевченка стукає в серцях"


      Щовесни, коли тануть сніги
 І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги  
                 Ми вшановуєм пам´ять Шевченка.
               Провіснику волі, великий титане,
            Справдилися думи пророчі твої.
                 Приймай же данину любові і шани
          Од вільних народів нової сім´ї.

Березень. В Україні — це чудова весняна пора, якій радіють і природа, і люди. Саме в ту березневу пору послав Всевишній нашому народові Генія і національного Пророка Тараса Шевченка. Господь Бог кожному народові дав якусь велетенську постать, котра була б його зорею, проявом його душі. У нашого народу такою постаттю є Тарас Шевченко, якого величають Велетнем Духа, українським Мойсеєм, Пророком, Батьком, Кобзарем і багатьма іншими славетними іменами.
    9 березня  в Гаврилівській бібліотеці Переріслянської ОТГ до 205 річниці з дня народження  Т.Г.Шевченка відбулося свято "Ім’я Шевченка стукає в серцях".  Марія Мельник ознайомила присутніх  з життєвим і творчим шляхом Тараса Григоровича і наголосила, що ми не просто вшановуємо пам’ять про генія, але повинні відчути, як через його твори проходить любов до України, народу, пісні, рідної мови. Ведучі Іванна Одокій та Роман Мельник розказували цікаві і маловідомі факти із життя Великого Кобзаря. Марійка Мороз, Тетяна Федоришин, Софія Казюк читали вірші "Лілея", "Катерина", "Тополя", а Іванна Одокій з трепетом у серці продекламувала уривок з твору "Наймичку". Андрій Гавкалюк розказав вірш "Мені 13-й минало".
     Завідуюча бібліотекою  представила книжкову виставку "Сяє геній Кобзаря", ознайомила присутніх з творами поета, подякувала учасникам та всім присутнім за проведене свято і завершила словами: "Шануйте рідну землю, наш народ, нашу рідну мову, своїх матерів, будьте гідними онуками великого Кобзаря!".