пʼятниця, 26 лютого 2016 р.

Інтелектуальна гра "Чи знаєш ти свій край".

   Жодна з держав не може вважати себе ані розвиненою, ані демократичною, якщо її громадяни не знають свого минулого. Особливо потрібно знати нам, українцям. Адже від нас цілеспрямовано, упродовж століть намагались відібрати історичну пам’ять, а, отже, й позбавити національної гідності, перетворити в рабів із синдромом меншовартості. А тим часом наша історія, наша культура, наші традиції, може, й найдавніші у світовій цивілізації. Численні археологічні дослідження підтвердили, що на території сучасної України задовго до античної Еллади та Стародавнього Єгипту була високо розвинута культура.
    Де коріння сильне й глибоке, там й дерево сильне, воно бурям і стихіям ставить могутній опір. Звісно, що сила дуба зберігається не лише в його могутньому стовбурі й крилатих гіллях, а й головним чином - у корінні.
    Ви, юне покоління, є та молода парость, з якої розквітне   пишна крона нашого народу. І ця пишна крона живитиметься глибоким корінням, адже воно - мова народу, його історія, культура, мистецтво, звичаї і традиції.
    У наш час модним стали показові змагання інтелектуалів. Усі ми з цікавістю дивимось телевізійні ігри, наприклад: "Перший мільйон", мистецькі конкурси юних - "Зірки на сцену!", змагання ерудитів - "Найрозумніший" і ін. Наша бібліотека провела інтелектуальну гру "Чи знаєш ти свій рідний край".Молодь була активна. Весело пройшла гра.

четвер, 25 лютого 2016 р.

"Плекатимеш мову - цвістимуть слова".

   Рішенням ЮНЕСКО 21 лютого оголошено міжнародним днем рідної мови. Мова кожного народу - це та бездоганна криничка, з якої черпають воду прийдешні покоління.
   24 лютого в  бібліотеці проведено свято рідної мови "Плекатимеш мову - цвістимуть слова" з учнями 6 класу, класний керівник Світлана Андрусяк.
 "Мова народу - то цвіт усього його життя, яке починається за межами історії, цвіт, що ніколи не в’яне і вічно знову розпускається". Так писав про мову відомий український поет Павло Тичина. І дійсно, мова зберігає історію народу, його духовну красу, культуру, самобутність. Це творіння багатьох поколінь, код усієї нації - такими словами розпочала свято ведуча Таня Бойко.
   Про поетичну й ніжну, співучу й наймилозвучнішу українську мову учні декламували вірші відомих поетів: Тараса Шевченка, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Юрія Шкрумеляка, Дмитра Павличка, Павла Тичини, Лесі Українки, Дмитра Білоуса та ін. Про значимість рідної мови для кожної людини розповіла вчитель української мови і літератури Ольга Гринишин.
   До уваги відвідувачів було представлено книжкову виставку "Мова - душа народу".
   Кожен присутній на святі залишив у своєму серці краплину любові до рідної мови. Ми вкотре пересвідчились, яка чудова, мелодійна і гарна  українська мова. Тож, бережімо її, цінуймо, шануймо заради нашого майбутнього, бо без рідної мови немає нас, немає України!



неділя, 21 лютого 2016 р.

Вечір пам’яті "Небесна Сотня в вирій полетіла"

      "Небесна Сотня в вирій полетіла"- вечір пам’яті  розпочався із молитви під орудою отця Романа Григораша. Минуло два роки від трагічних подій на Майдані, які назавжди залишаться в нашій пам’яті. Майдан - це прагнення жити за європейськими стандартами, за що Україна заплатила багато людських життів. Такими словами розпочала історію про Майдан і тодішні події зав.бібліотекою Марія Мельник. Під мелодію лемківської народної пісні "Пливе кача по Тисині" - Діана Урбанович з лампадкою в руках продекламувала вірш "Брати мої, невинно убієнні".  Ведучими вечора були: Вікторія Андрусяк та Василь Христан, які щораз нас повертали в ті страшні дні Революції Гідності, що демонструвалися на екрані Світланою Сідляр, заучем Гаврилівської ЗОШ.
     На вечір були запрошені учасники АТО нашого села: Михайло Богдан  та Руслан Грицяк, а також бійці, в минулому волонтери з м. Надвірна - Олег Туєшин і Андрій Семчук. Вони привезли з собою різні використані снаряди, з чим нас ознайомили:САГУ,град, птут, гільзи, тепловізор, дальномір, бінокль, бронежилет...Багато розповідали про ситуацію на сході України, з чим там воюють, як їх годують...Присутні уважно слухали, задавали різні запитання, на що отримували вичерпну відповідь.
      Хвилиною мовчання вшанували пам’ять про загиблих Героїв Небесної Сотні. З болем в серці читали вірші Христина Хабайлюк "На тебе боляче дивитись", Ірина Номировська "Небесна Сотня", Оксана Лесюк "Я Українка", Оля Лесюк "Янголи небесні відлетіли", Таня Гавкалюк "Сторіччями здригався мій народ", Іванна Іванишин "Мамо, не плач. Я повернусь весною", Роксолана Ців’юк "Повертайтеся живими". Також звучали трагічні пісні "Серце плакало" у виконанні Ірини Номировської, "Вкраїно моя" - Наталії Даців, "Дай Боже сили нашим солдатам" - Христини Хабайлюк.
      Представлений альбом "Відважні Герої твої - Гаврилівко",який оформила і зібрала відомості про відважних героїв с. Гаврилівка Марія Мельник викликав неабияку зацікавленість в односельців.
      Сільський голова Василь Грицяк розказав детальніше про цих воїнів, їх сім’ї і подякував всім присутнім, що пам’ятаємо і не забуваємо про таку страшну сторінку в історії нашої країни. На завершення вечора-пам’яті прозвучав Гімн України.
                   

             



вівторок, 16 лютого 2016 р.

"Душу зцілює добро"

   В похилому віці прийнято підводити підсумки прожитому. Але життя не закінчилося, кожен день приносить все нові й нові враження. Люди похилого віку - це повноправні громадяни своєї країни. Наше старше покоління - золотий фонд, скарбниця досвіду та знань, і, можливо, той скарб, що шукає і не може знайти Україна, щоб стати заможною та щасливою. Милосердя - це один із головних проявів моральності. Необхідно просто звернути увагу на людей похилого віку, хворих, одиноких людей, які живуть поруч з нами. Обслуговування людей похилого віку, інвалідів сьогодні є пріоритетним напрямком діяльності роботи бібліотек. Допомогти людям похилого віку знайти нові мотивації у житті, зруйнувати бар’єри самотності: втрачаючи зв’язки з трудовим колективом, виросли і живуть окремим життям діти...- мета благородна і варта тих зусиль, що докладаються для цього працівники Гаврилівської бібліотеки. Головне надбання бібліотеки - книги, які ми повинні донести до цих людей, зважаючи на їх стан здоров’я. Книга має унікальну здібність - вона лікує людські душі та тіла. В усі часи люди помічали позитивний вплив книги на здоров’я та настрій людини, особливо, якщо це тяжко хвора людина. В обслуговуванні людей на дому постають деякі незручності, але є ще й основна проблема - недостатнє поповнення фондів новою сучасною книгою. Апе не зважаючи на це ми бібліотекарі допомагаємо таким людям перебороти почуття самотності, невпевненості в собі та своїх силах, повертаючи їм віру в себе.


субота, 6 лютого 2016 р.

Поетична хвилинка "Свічі любові".

   16 січня виповнилось 55 років від дня народження поетеси Надії Попович, уродженки с.Фитьків.
    Надія Попович - авторка збірок "Серед минущості буття", "Портрет долі", "Співаю тобі, Україно", "Свічі любові", нагороджена Дипломом учасника Симоненкового збору молодих поетів України, дипломант літературного конкурсу "Гранослов-93".
    Будучи прикута невилікованою хворобою до ліжка Надія Попович створила літературно-драматичну студію "Первоцвіт", яка у 1992 році одержує звання "Зразковий дитячий художній колектив".
    Працівники бібліотеки провели поетичну хвилинку для дітей. Марія Дмитрівна розповіла про життєвий та творчий шлях талановитої та безприкладної у мужності і вірі своїй Надії Попович, ознайомила присутніх з творами, які вона писала для дітей: п’єси, сценарії, вірші, загадки. Присутні переглянули викладку літератури "Щастю в серці тісно - вихлюпну у слово"

понеділок, 1 лютого 2016 р.

Літературні читання до Павла Тичини.

   До 125-річниці від дня народження Павла Тичини в нашій бібліотеці пройшли літературні читання. Тут згадували найбільші перемоги поета. Його найвищий злет у творчості - "Сонячні кларнети", перша друкована збірка, інтимну лірику якої порівнюють з музикою душі поета.
Але Павло Тичина писав не лише про кохання. На сторінках його збірок - національне відродження, радянське будівництво, мир і війна. Павло Тичина своїм поетичним словом вражає не одне покоління українців. Визнання нашого земляка могло б бути набагато більше, кажуть сучасники. Неабияку увагу привернула виставка "Сонячні акорди поезії Павла Тичини", де присутні мали змогу ознайомитися з його поезією