«Святий отче Миколаю, Україна на тебе чекає»

     Взимку є чимало свят, яких з нетерпінням чекають дорослі та діти. Цей святковий зимовий час розпочинається 6 грудня, коли відзначається День Святого Миколая. Напередодні цього дня діти згадують усі свої добрі та погані вчинки, а також пишуть листи до Святого Миколая.

    Але сьогодні не лише день Святого Миколая, а й день Збройних сил України. І недарма ці свята поєдналися в один день. Адже, нам всім так потрібна зараз допомога і опіка від Святого Миколая. Святий Миколай є покровителем не тільки дітей, а й захисників, які боронять нашу країну – Україну. Щороку він приходить у кожну родину з миром і подарунками. Та, напевно, найбільше бажання для всіх українців наразі – щоб настав мир в країні, щоб не було війни і щоб повернулися живі і здорові наші захисники.

     Про джерело справжньої святості і доброти, постаралися донести користувачі Гаврилівської бібліотеки у своїх віршах і піснях для своїх односельчан.

     Сьогодні в церкві Архистратига Михаїла відбулося свято «Святий отче Миколаю, Україна на тебе чекає», яке підготувала завідувачка бібліотекою Марія Мельник. За Миколая був Іван Федчишин, ангели: Ірина Приймак, Дарина Грицків, Вероніка Коцюбан, Софія Хабайлюк, учасники свята були: Соломія Ломиш, Анастасія Коцюбан, Владислав Гусак, Вероніка Гавкалюк, Влада Адам’юк, Максим Грицяк, Святослав Гараздюк, Валентин Богдан, Денис Ікавець, Мілана Андрусишин, Назарій Адам’юк,

     На завершення свята заспівали пісню "Ой хто, хто Миколая любить", а всі присутні в церкві приєдналися до співу. Отець Роман подякував і подарував образки всім учасникам заходу, а Миколай подарував солодощі всім присутнім дітям в церкві. Свято пройшло дуже цікаво і святково.

   Свято в церкві закінчилось і наші маленькі учасники з позитивними емоціями пішли у бібліотеку продовжувати свято.

      Дякуємо нашим воїнам за щоденний захист.

«Ходить зима по сніжку, носить казку в кожушку» - народознавчі посиденьки

    Сьогодні в Гаврилівській бібліотеці відбулися народознавчі посиденьки «Ходить зима по сніжку, носить казку в кожушку».

  Завідувачка бібліотекою Марія Мельник запропонувала маленьким читайликам переглянути книжки, які були на столах, та обговорити улюблені казки.

    Діти залюбки розповідали, які казки вони знають та які казкові герої їм найбільше подобаються.

  Маленькі читайлики активно прийняли участь у цікавій програмі, яку підготувала Марія Мельник: хитромудрі загадки, казкові вікторини, розповідь «Як вміємо ліпити снігову бабу», ігри «Імітація руху сніжинок», «Допоможи зайчику». За те, що допомогли зайчику, діти получили «чарівну» торбинку. Діти завзято, наввипередки відповідали на питання, плескали в долоньки, читали вголос.

     Присутні на заході отримали багато знань, позитивних емоцій та море задоволення.

«Голодомор - незагоєна рана України» - година – роздум

    Голодомор – це справжня трагедія українського народу. Україна пережила два великих випробувань, та найстрашнішим по праву вважають 1932-1933 роки. Суспільство, цвіт нації штучно та масово винищували. Матері навмисно вбивали своїх дітей аби ті не мучились від голоду. Та страшна мука забрала життя мільйонів українців, спустошила землю, зруйнувала сільське господарство.

     Голодомор приніс на українську землю страх, який досі живе серед нас. Лише правда про геноцид українського народу і пам’ять про кожного невинно убієнного може звільнити націю від цього важкого спадку.

    Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

    Сьогодні, 23 листопада , в Гаврилівській бібліотеці пройшла година скорботи «Голодомор  - незагоєна рана України». Вже третій рік пам’ятні дні відбуваються під час повномасштабної війни. Це велика трагедія для українського народу.

     Завідувачка бібліотекою Марія Мельник розповіла про трагічні сторінки українського народу, що примушують стискатися людські серця. І одна із них – Голодомор 1932-1933 рр., а також навела жахливі цифри геноциду. Активні учасники декламували вірші: Анна Грицяк «Свічка пам’яті», Ірина Дуб’як «Палахкоче свіча поминальної нині молитви», Анна Сідляр «Прости нас, Господи великий», Тетяна Сідляр «Пам'ять серця».

     Присутні вшанували пам’ять безневинно убієнних хвилиною мовчання. Також бажаючі мали можливість ознайомитися з виставкою-інсталяцією «А свічка плакала в скорботі», присвячену тим страшним подіям, що відбувались в 32-33р., і запросила долучитися до Всеукраїнської акції «Запалимо свічку пам’яті» о 16 годині.

Вечір - реквієм "Боротьба триває"

   Сьогодні 1000 день від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Це неймовірний рубіж, що став символом стійкості, незламності та мужності всього українського народу.

    Завідувачка Гаврилівської бібліотеки, Марія Мельник, з активними користувачами підготувала вечір-реквієм «Боротьба триває». Захід розпочався із Гімну України. Ведучі Анна Грицяк і Анастасія Щербата відтворили за сценарієм хроніку війни й історії людей, які стали частиною великої боротьби за незалежність України. Учасники: Вероніка Гавкалюк, Софія Хабайлюк, Дарина Грицків, Мілана Андрусишин, Валентин Богдан, Вероніка Коцюбан, Максим Грицяк, Владислав Гусак з свічечками у руках декламували вірші. Дозвілєвий клуб «Недільна світлиця» виконали пісню «Зродились ми великої години».

    Хвилиною мовчання вшанували ГЕРОЇВ нашого села Дмитра Ткача, Михайла Федорчака, Степана Петрика, і всіх ГЕРОЇВ, які загинули в російсько-українській війні.

   Присутніми на заході були зарошені учасники російсько-української війни Микола Гвоздянчук, Іван Пинчук, Михайло Андрейчук і учні 8 класу (кл.керівник Іван Бойко). Зі сльозами на очах і болем у серці Іван Пинчук сказав: «Цей день – нагадування про нашу силу, про нескореність і віру в перемогу. Разом, завдяки нашим захисникам і захисницям, підтримці волонтерів та кожного з нас, ми пройшли цей шлях і продовжуємо йти далі. Схиляємо голову перед тими, хто віддав своє життя, і дякуємо всім, хто бореться сьогодні за наше мирне завтра!»

   «1000 днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Це –    1000 день стійкості, мужності та неймовірної єдності всього українського народу. 1000 день, протягом яких кожен українець, незалежно від місця, віку чи професії, став частиною великої боротьби за свободу. Треба допомагати і далі військовим чим можемо» - з такими словами звернувся до присутніх староста села, Василь Грицків.

   Після закінчення заходу всі разом пішли покласти квіти до банерів наших ГЕРОЇВ та помолилися за їх світлу пам'ять.

     Марія Мельник подякувала Богу і ЗСУ за можливість жити і працювати. Горем і болем війна увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю. Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто віддав своє життя за волю України. Віримо, що перемога у цій війні буде за Україною!

«Остап Вишня – майстер гумору»

     Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) – це не просто письменник, а народний гуморист, справжній патріот своєї рідної землі. Його твори – це не просто розвага, а й глибокий аналіз українського суспільства. Читаючи Вишню, ми не тільки відпочиваємо, а й пізнаємо себе і свою країну. Це своєрідний культурний код українців, який передається з покоління в покоління. Письменник показав, що навіть у найскладніші часи можна зберегти оптимізм і почуття гумору. Його гострі жарти і дотепні спостереження над життям українського села досі викликають щирий сміх та роздуми.

    До 135-ої річниці від дня народження Остапа Вишні, українського письменника, новеліста в Гаврилівській бібліотеці відбулися літературні читання «Вишневі усмішки». Завідувачка бібліотекою Марія Мельник ознайомила присутніх з життєвим і творчим шляхом письменника та яскравим світом гумору та сатири.

   Анна Грицяк прочитала «Чудака, їй-Богу», «Як варити і їсти суп із дикої качки», Світлана Макарська – «Як Франківці москву повоювали».

    Захід пройшов цікаво. Читаючи ці історії, неможливо не посміхнутися, адже в них так влучно підмічено все те, що є характерним для українців.