Літературна імпреза "Письменник. Вчитель. Людина" (до 80-річчя Н.Чира)

Моє життя, мов сад. У нім – доробок мій,

Моя душа і помисли, як вітер.

Мені творилося і в бурі грозовій,

І серед зим, і в буйноцвітті літа.

                                                       Н. Чир   
    З нагоди 80-річчя з дня народження нашого краянина, члена НСПУ, лауреата обласних премій ім. В. Стефаника, Я. Дорошенка, М. Підгірянки, районної премії ім. Н. Попович, поета Нестора Чира в Гаврилівській бібліотеці пройшла літературна імпреза «Письменник. Вчитель. Людина». Про життя та творчість поета, його громадську діяльність розповіла завідуюча Гаврилівською бібліотекою Марія Мельник, ознайомила з мультимедійною презентацією книг Н. Чира. Ведучі Христина Хабайлюк та Віктор Шабадас ознайомили присутніх з біографією та поезією ювіляра. 12 березня поету Нестору Чиру виповнилося 80 років, однак важка хвороба відібрала у нього життя на 75 році – 15 жовтня 2014 року його не стало.

    Перші поетичні публікації Нестора Чира датуються 1987 роком. Саме цього року в Надвірній було створено літературну студію «Бистрінь», яку очолив поет і керував нею 25 років. Сьогодні літстудія носить його ім‘я. За життя поета було видано 8 книг:

          1. «Пізнє яблуко мого саду»

          2. «Долоні в крапельках дощу»

          3. «Калиновий спалах»

          4. «Котячий обід»

          5. «Паморозь дивного світіння»

          6. «Акорди срібної печалі»

          7. «Білі сльози снігу»

          8. «Гортаючи долю» 

      В 2015 році після його смерті була видана книга «Гортаючи долю», яку поет не встиг дописати. Чотири рази поспіль -1990, 1994, 1998, 2002 років Нестор Іванович обирався депутатом обласної ради, був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесною Грамотою Верховної Ради України та іншими нагородами.

     Запрошені на свято Галина Христан, українська поетеса-новелістка, член НСПУ, член літстудії «Бистрінь», лауреат літературних премій ім.Надії Попович та Василя Стефаника поділилась спогадами про Нестора Чира, розповіла про заснування літературної студії «Бистрінь» та прочитала новелу із своєї останньої збірки «Отченаш неба», і Мирослава Гордєєва-Мельник – письменниця, член та редактор літературної студії «Бистрінь», зворушливо читала вірші присвячені поету, ділилась спогадами, читала поезію, які стали піснями.

      Вірші громадянського звучання, філософських мотивів, інтимної лірики із поетичних збірок Нестора Чира звучали із вуст Вікторії Куєвди, Валентини Сідляр, Тетяни Федоришин та Наталії Олійник. 

          Прикрасила літературне свято пісня "Україна" у виконнні Христини Хабайлюк.

         Запрошені та присутні мали змогу ознайомитись з книжковою виставкою «Я кожне слово вишию, мов ружу».

Вечір-реквієм до 32 річниці Чорнобильської трагедії "Чорнобиль б’є у наші серця".

  На 32 роки віддалилися ми від трагічного квітневого дня 1986 року. Трагедія Чорнобиля спричинила значні економічні, медичні, екологічні, морально-політичні наслідки для України, Білорусії, Росії та багатьох країн Європи.

   Руйнування будівельних конструкцій блоку призвело до величезного викиду радіоактивності, наслідки якого відчутні  й тепер, і ще довго відчуватимуться сучасним й прийдешнім поколінням. Забруднення повітря, грунтів, води - загроза здоров’ю десятків і сотень тисяч людей: такі результати аварії на Чорнобильській АЕС.

   Наша бібліотека провела вечір-реквієм "Чорнобиль б’є у наші серця" до 32 річниці Чорнобильської трагедії. Учасники заходу Наталія Паламарчук, Роксолана Ців’юк, Оля Романюк, Марія Данчишин та Іра Варищук ознайомили  присутніх з тими страшними подіями, які відбулися на Чорнобильській АЕС, а також читали поетичні твори наших краян Ірини Яцури "Фатальна ніч", "Чорнобильська мадонна" та Оксани Андрухович "Чорнобиль".  Христина Хабайлюк та Ірина Номировська виконали пісні "Лелеки білокрилі" та "Чорнобильська біда". Хвилиною мовчання вшанували героїв-ліквідаторів, яких вже немає в живих.
Була представлена виставка "Мужність і біль Чорнобиля" та горіла свічка скорботи.

 

"Знай, люби, бережи" - усе про птахів.

     Невід’ємною частиною природи є птахи. У лісі, на луках, у полі, в парку, саду, біля житла — скрізь вони привертають нашу увагу. Ми спостерігаємо, як одні з них у пошуках їжі стрибають по землі, інші — обстежують гілки й стовбури дерев. Ми милуємося їх польотом, формою тіла, красою оперення, дивуємося з їхньої поведінки. Не можемо уявити собі лісу без співу птахів, нас зачаровує пісня солов’я, жайворонка, навіть тихеньке тенькання якоїсь непомітної серед рослинних хащів пташки радує нас, створює добрий настрій.
     З нагоди Міжнародного Дня птахів в Гаврилівській бібліотеці з учнями четвертих класів було проведено ігри - змагання "Хто швидше зможе відповісти? ", "А чи знаєте ви?", "Най, най, най..." та бліц-вікторину "У пташиному царстві".  Працівники бібліотеки розповіли про цікаві факти з життя птахів. Присутні активно відповідали на питання вікторини, відгадували загадки, розповідали народні прикмети, прислів’я про птахів. Також мали змогу дізнатися які є види птахів, які птахи перші приносять звістку про весну, та які є справжніми помічниками людини. Вони знищують неймовірну кількість комах, які можуть завдавати шкоду деревам та сільськогосподарським посівам. Тож шануймо та бережімо наших пернатих друзів та помічників.

"Писанковий дивосвіт"

В час Великодніх свят в нашій бібліотеці була представлена виставка-інсталяція "Писанковий дивосвіт". Користувачі бібліотеки мали можливість ознайомитися  з виставкою, переглянути вироби, які зробили діти в бібліотеці.

Хресна дорога "Голгофа материнських страждань"

     В часі Великого посту Гаврилівська сільська бібліотека прийняла активну участь у відправі хресної дороги, яку підготувала Світлана Сідляр, заступник директора по виховні роботі. Хресна дорога  відбулася в школі та в церкві Архистратига Михаїла.  Хресна Дорога – це дорога всіх людей для того, щоб розбудити співчуття і бажання допомогти ближньому у тяжкі хвилини життя та молитовно пережити з Христом його дорогу через Голгофу до воскресіння. Ще раз згадати і прославити нашого Спасителя, який заради нашого спасіння перетерпів тяжкі муки на Хресній дорозі, життя своє віддав з великої любові до нас, грішних, задля спасіння душ наших.

    На молитовних 14 стаціях читали духовні роздуми над страстями Христовими, вірні задумалися над такими морально-духовними недугами українського народу. Дорогою від стації до стації звучали страсні пісні у виконанні Іванни Одокій, Христини Хабайлюк, Світлани Сідляр, Ірини Сідляр, Ірини Номировської, Романа Мельника, Василя Слободяна, Марії Глинчак, Наталії Коваль, Володимира Коваля, Тетяни Слободян. Прозвучали пісні: «Під Хрест Твій стаю», «Люди, мої люди», «Мук зближаєсь вже година», «Маріє, гляди», «Хрест на плечі накладають», «О, Ісусе, найсвятіший», «Христос розп’ятий на Голготі», «Чи ти був на Голготі», «Страдальна Мати», «Над гробом Спасителя», «Жайворонок», «Вже зближається година», «Хвала і тисяч раз хвала»… Учасники та парафіяни перейнялися тим болем, стражданнями, які переніс Син Божий.

     Із напутнім словом і словом подяки звернувся до присутніх отець Юрій, який закликав йти разом з Ісусом, відкрити йому свої серця, із чистими душами зустріти чисте свято Воскресіння.

     “Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас”- витало храмом і вірилося, що так як, Ісус падав і вставав, зневажений нами за наші ж гріхи, встане з колін і воскресне наша багатостраждальна Україна, зраджена своїми ж дітьми. Віриться, що більше ніколи не проливатиметься кров наших синів і доньок.

"Шевченко - наш. Він для усіх століть.

    Березень в Україні часто називають Шевченковим. І не випадково - щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас, і щороку новим та неповторним. Тарас Шевченко- невмируща слава українського народу, як весна оновлює природу, так і його поезія оновлює наші серця, вчить бути милосердними і любити свою Україну.

      Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. 

   Вшановуючи пам’ять Великого Кобзаря працівники бібліотеки провели літературну вікторину присвячену Т. Шевченку, учні Іван Пилип’як, Тетяна Бойко, Вікторя Юрчак та Роксолана Пилип’як старанно декламували вірші "Заповіт" ,"Мені тринадцятий минало", "По діброві вітер виє", "Реве та стогне Дніпр широкий".

    В Переріслянській ОТГ пройшло літературно - мистецьке свято "В сім’ї вольній новій" присвячене 204-річниці від дня народження Т. Шевченка. Гаврилівська бібліотека взяла участь у вшануванні великого Кобзаря, де спільно з бібліотеками сіл Волосова, Фитькова та Переросля представили розгорнуту книжково-мистецьку виставку "Сяє геній Кобзаря".

      Разом із Тарасом Шевченком ми навчаємося шанувати і любити рідну землю, рідний народ, рідну мову, рідну матір. Його твори для багатьох стали справжньою енциклопедією історії українського народу, донесли велич та героїзм козацької доби того часу. Відроджують у душах читачів повагу до героїчних предків, народжують у серцях найкращі почуття, такі як патріотизм та національну гідність. 

Година духовної краси "До істини іду як до причастя"

   Рішенням Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій 2018 рік був оголошений роком Божого Слова в Україні. Завідувач бібліотекою Марія Мельник провела з учнями школи духовну годину«До істини іду як до причастя», на яку запросили о. Юрія, який поблагословив нас на добру справу.
     Щоб осягнути уроки духовної краси потрібно, як у звичайній школі, переступити її поріг. Поріг цей не схожий на жодні пороги, що існують на землі. Поріг нашої школи – це поріг серця. Він невидимий, як невидимий Бог. Його не можна пощупати, не можна доторкнутися до одеж його.
     Ведучі Іванна Одокій та Роман Мельник розповідали про ціну викупу нашого, яка була поставлена на престіл життя кожного з нас, пізнання Любові, яку ми, люди, розіп’яли на хресті, ціну Світла, затьмареного нашими гріхами, - зможемо над чуттям душі і серця збагнути, що саме дорога до духовної краси – це те, що потрібне кожній людині.
     Під тиху мелодію Моцарта «Реквієм» звучав вірш «Заснув святий Єрусалим» у виконанні Валентини Сідляр. 

     Всі ми добре знаємо, що Ісус перебуває в церкві. Віримо, що всі прагнуть пошуку дороги до Господа нашого Ісуса Христа. І щоб хоча б частинку людської душі прихилити до Бога, кожен з нас прагне стати сам на сам з собою, озирнутися довкола, зазирнути в свою душу і промовити до нашого Творця: «Вкажи мені, Боже, той шлях, ту Пречисту Дорогу до Тебе, аби дітям і онукам, усьому роду України стати ближче до Тебе. Бо ніде так не є нам безпечно, як з Тобою, Господи».
     Читці: Віктор Торб’як, Павло Одокій, , Володимир Іванишин, Іван Мороз, Віктор Федюк, Тетяна Бойко, Віктор Гуйванюк, Вікторія Юрчак, Аліна Романюк, Владислава Куєвда, Іван Пилип’як, Тетяна Федоришин, Роксолана Пилип’як виходили з запаленими свічками, і за сценарієм розказували свої слова.
     Вірш Ліни Костенко «Брейгель. Шлях на Голгофу» прочитала Вікторія Куєвда під супровід сумної, трагічної мелодії.
     Під час мультимедійної презентації, де були відображені кадри з фільму Мела Гібсона «Страсті Христові» Наталія Знак та Марія Мороз прочитали вірш «Суд над Христом у Понтія Пилата».
     На завершення Іванна Одокій виконала пісню «Я візьму тебе на руки».
     Цеглинка до цеглинки звести у серцях молоді храм Христовий – храм чистоти, доброти і світла. Надіємось, що така година духовної краси приверне увагу молоді до морально-етичних проблем сьогодення, до повернення тих моральних норм, які були закладені ще у Біблії.