Прощання з літом

     Літо – найулюбленіша пора усіх дітей. Але, на жаль воно вже добігає до кінця, а разом з ним наша програма на літніх канікулах. Всі заходи, що проводились влітку в рамках акції «Літні канікули з книгою» були спрямовані на зближення дітей із скарбницями книжкової мудрості, заохочення їх до читання дитячих журналів, спілкування з однолітками про прочитане, виховання любові до книги, яка в свою чергу, прививає їм кращі моральні якості. Впродовж літніх місяців для дітей проводилися різноманітні заходи: гра-змагання «Чи уважний ти читач?», найрізноманітніші конкурси, цікаві розваги.
     На бібліотечному дворику був облаштований майданчик під відкритим небом, де всі бажаючі на свіжому повітрі знайомилися з дитячими журналами, гортали ілюстровані видання, грали в м‘яча… Популярністю у дітей також користувалася ігрова зона в бібліотеці, адже там вони мали змогу почитати цікаву книжку, малювали, грали в настільні ігри.
     Наша односельчанка пані Оксана Грицяк дуже любить дітей і на днях запросила до себе в гості на літній майданчик наших найменших відвідувачів бібліотеки. В садочку, біля її хати є альтанка, теремок, вітрячок, колисанка, на якій дітвора з радісно забавлялися. Завідуюча бібліотекою Марія Мельник запросила присутніх розказати чи поділитися найкращими ідеями, подіями чи враженнями “Море творчих ідей для допитливих дітей”

Батьки уважно слухали своїх дітей і раділи з того, що вони дорослішають і хочуть все знати. Пані Оксана пригостила всіх вареною кукурудзою і солодкою водичкою. Дітворі дуже сподобався такий відпочинок.

Літературні читання поезії Ярослава Ткачівського

     В Гаврилівській бібліотеці відбулися літературні читання до 60-ліття з дня народження українського поета, прозаїка, пісняра і гумориста, сатирика і журналіста Ярослава Ткачівського.
     Завідуюча бібліотекою, Марія Мельник ознайомила присутніх з життєвим і творчим шляхом ювіляра. Нині Ярослав Ткачівський - головний редактор Всеукраїнського літературно-художнього і громадсько-політичного журналу «Перевал», секретар НСПУ і член правління Національної спілки письменників України. Автор більше 30 поетичних та прозових книжок, а також восьми збірників пісень і романсів. Лауреат багатьох літературних премій. Заслужений працівник культури України. Автор інтимної та громадської лірики, а також багатьох поетичних та прозових творів на релігійну тематику. Автор вісьмох збірників пісень і романсів та більше тридцяти книг.
     Читали поезію ювіляра Оксана Грицяк, Раїса Гараздюк «Бог дає драбинку», «Україна», «Помилуй мене, Отче» і інші, а шанувальниця творчості Світлана Сідляр продекламувала гумористичні вірші «Кумедний гороскоп». Всім присутнім  дуже сподобалась поезія ювіляра.
Запрошені мали можливість переглянути книжкову викладку книг Ярослава Ткачівського.

Нові послуги в бібліотеці

          Бібліотеки на селі є майже єдиним доступним культурним закладом для місцевої громади, яка виконує не тільки дозвіллєву, просвітницьку, інформаційну функції. Сьогодні бібліотека пропонує та надає набагато більше послуг ніж просто збереження та видача документів, зокрема консультування з соціально-правових питань, виявлення та розвиток дитячих талантів, соціолізація дітей, навчання комп‘ютерної грамотності, організація майстер-класів… А ще,це центр соціальних та довідкових послуг для всіх верств населення різних вікових категорій.

            Так, в Гаврилівській бібліотеці-філії відбулася зустріч з Іриною Гринишин – фахівцем І-ої категорії Надвірнянського районного центру зайнятості. Ірина  Михайлівна ознайомила присутніх з основними правилами реєстрації в центрі зайнятості, озвучила перелік документів, які потрібні для цього.

            Зустріч відбувалася в активній дискусійній формі, присутні задавали найрізноманітніші питання, що їх хвилювали, та найбільше було запитань щодо вільних вакансій на даний час, особливо для людей передпенсійного віку, за якими статтями має бути звільнений працівник, щоб стати на облік в центр зайнятості, які терміни перебування?

            Марія Мельник, завідуюча бібліотекою розказала про нові послуги, які тепер будуть надаватися  в бібліотеці.  Завдяки співпраці з центром зайнятості подаватиметься  інформація про навчання, який здійснює центр та умови стажування зареєстрованого безробітного,  безпосередньо на робочому місці.

            Ірина Михайлівна зауважила, що після такого стажування роботодавець  має всі законні підстави працевлаштувати  на роботу таку людину.

        Працівники бібліотеки та присутні подякували Ірині Михайлівні за таку важливу та необхідну інформацію та пригостили холодним домашнім квасом. 

Круглий стіл "Сільська жінка в контексті часу"

     Жінка... Найзагадковіше творіння Всевишнього. Природа надала жінкам найважливіші функції, адже призначення жінки на Землі — продовжувати рід людський. А мова сьогодні буде про сільську жінку. Відомо, що більше чверті всього населення планети становлять сільські жінки. В українських селах мешкає 8 мільйонів жінок, дослідження показали, що в умовах сучасної України розмір сукупного навантаження жінки-селянки (тобто затрати її праці в суспільстві, підсобному й домашньому господарстві) щодня перевищує сукупне навантаження чоловіка на 20 відсотків. Той неоціненний внесок, який вони повсякденно роблять заслуговує на повагу та підтримку.
     Щоб привернути увагу суспільства до праці жінок у сільській місцевості Надвірнянська центральна районна бібліотека ініціювала проект «Сільська жінка: творимо новий проект», в якому взяла участь наша бібліотека. В ці теплі серпневі дні ми запросили на щиру розмову односельчан-заробітчан, бізнес-леді, сільських жінок, матерів, бабусь, сестер, адже в селі Гаврилівка найкращі жінки-трудівниці.,
     Гостями сьогодні були: Олександра Василівна Ткач, Марія Іванівна Цюпер, Ганна Василівна Цюпер, Оксана Михайлівна Коваль, Марія Василівна Бойко.
     З вступним словом звернулася завідуюча бібліотекою, Марія Мельник, вона говорила, що в різні періоди існування людства, роль жінки в суспільстві не була однаковою. Як на її думку, то на долю жінки випадає значно більше перевантажень, ніж на долю чоловіка. Сільська жінка – це та, що встає раніше за сонечко, це трудівниця, берегиня національних традицій, української кухні. Можливо, саме тому, природа створила жінку значно витривалішою. Цим зумовлено, що і генетичний код жінки довший, хоча серед чоловіків теж немало довгожителів. Жінка терпляче зносить і емоційні перевантаження, і фізичні, вона активна, розумна, енергійна, сильна і мудра. Мабуть саме тому село називають колискою української нації.
     Часто сільська жінка не просто мати, берегиня, а й лідер громади, голова селищної ради, директор школи, але є й такі, що здатні згуртувати громадськість села та повести за собою реалізовувати хороші плани на майбутнє. Серед таких сільських жінок в нашому селі є успішна, талановита, творча, креативна бізнес-леді, кухар-кондитер - Оксана Сем‘янів.
     На сьогоднішній день це одна з найбільш затребуваних сучасних професій. Маг і чарівник, який віртуозно готує різні солодощі - від тістечок до тортів, а також різні солодкі десерти - це і є кухар-кондитер. Це фахівець з приготування солодких ласощів. Кондитер - професія творча, свої шедеври вона може готувати за рецептом і без такого, виготовляючи як традиційні солодкі страви, так і вигадуючи нові, з незвичайними та оригінальними поєднаннями смаків і запахів. Кухар-кондитер місить тісто, замішує його, якщо потрібно збиває, розгортає, готує начинки-наповнювачі, джеми, муси, креми, перевіряє масу готового виробу, визначає його калорійність.
     Народилася Оксана Сем’янів 17 лютого 1969 року у с. Гаврилівка. З 1976 - 1984 рр. навчалася в Гаврилівській восьмирічній школі. Ще з дитячих років дуже любила малювати, ліпити, виробляти різні прикраси з тіста, пекти смачні пряники, тортики. Після закінчення школи однозначно вирішила піти вчитися і розвивати свій талант. Поступила до Надвірнянського ПТУ №11 по спеціальності різбляр-оформлювач. Вчитися було легко та цікаво. Після закінчення училища пробувала свої набуті знання і практику як художник-оформлювач.
     Пізніше вийшла заміж, народила трьох діток і разом із чоловіком виховала їх. Перебуваючи у декретній відпустці, Оксана почала займатися своєю улюбленою справою - пекла тістечка, найрізноманітніші пляцки з різними начинками.
      Але не все так було гладко в їх сім‘ї. 1998 року важко захворів чоловік Іван, проте Оксана не здалася, вона знала що треба бути сильною - на її тендітних плечах ще трійко діточок. У важкі години життя завжди зверталася по допомогу до Господа Бога, і він почув її молитви. Тож, Оксана взялася випікати найсмачніші, найрізноманітніші види печива, оздоблювати їх своєю фантазією та здавати у кафе, магазини, щоб якось заробляти на життя.
       Пані Оксана володіє професійним умінням кондитера: вміє визначати якість використовуваних продуктів з їхнього вигляду, запаху і смаку, знає все про хімічні та органічні властивості продуктів, щоб гармонійно поєднувати компоненти виробів,  щоб їх властивості та запахи не суперечили один одному, а також знати, чим замінити необхідний інгредієнт, якого немає в наявності.
      Сьогодні Оксана разом з чоловіком Іваном займаються підприємницькою діяльністю, вони відкрили кондитерський цех у своєму рідному селі Гаврилівка. Маючи хороші знання про обладнання та інструменти, вони придбали для роботи сучасну техніку: міксери, розкатки тіста, печі, а також навчили персонал правильно і безпечно використовувати. Створили робочі місця для односельчан, що на сьогодні є важливим для суспільства. Їхня продукція на ринку займає одне серед перших місць. Кондитери дуже затребувані у клієнтів - замовлення на ювілеї, весілля, дні народження та інші сімейні торжества. Естетичне оформлення готових виробів, художній смак, конструктивні навички і десерт буде красивим, вишуканим, смачним, буде бажання його придбати.
     «Тепер моє хобі переросло у творчу професію і я цим пишаюся. Я вірю, що Бог наділяє кожну людину якимось талантом, потрібно, щоб вона приклала всі свої зусилля і розкрила свій потенціал, навчила та передала майбутньому поколінню свої знання та ремесло. І цим приносила користь для людей, які цього потребують» - говорить проста сільська жінка, Оксана.

    Розмова за круглим столом велася жваво, щиро, їм дарували пісні "Донька України" у виконанні Ірини Номировської, "Сторона моя" - Іванки Одокій та "Мати-емігрантка" - Христини Хабайлюк.

       Ведучі Христина Хабайлюк та Іванка Одокій запросили до слова наших жінок-заробітчан, адже на  сьогодні вже не існує різниці між сільською жінкою та жінкою з міста. Час стирає ці кордони. Однак є проблеми, це безробіття. Заробітчани – так називають наших трудолюбивих людей, тих, що залишили рідні домівки в силу різних обставин. Склалося так у їхньому житті, що довелось їм працювати за межами нашої країни, при цьому значна частина трудових мігрантів з України - люди з вищою освітою.

     Українські сільські жінки – заробітчани за кордоном зазвичай виконують роботу, яку місцеві жителі робити не хочуть. Це непогано, коли люди, які не можуть знайти роботу в Україні, можуть знайти вакансію в іншій країні, яка б їх влаштовувала. Більшість українських жінок-заробітчан не переслідують ціль залишитися жити в чужій країні, вони просто хочуть заробити грошей (щоб збудувати дім, облаштувати його, дати освіту дітям), а тоді повернутися додому. Це нормально, що люди хочуть гідно заробляти.

   Багато було запитань до заробітчан: як там живеться нашим жінкам, чи важко пристосуватись до їхніх звичаїв, чи легко знайти роботу і житло та найбільше і болючіше це туга за рідним домом, дітьми. Чи може жінка почувати себе щасливою, якщо значну частину свого життя перебуває поза домівкою, обмежуючись телефонними розмовами з дітьми,  чоловіком, рідними? А якщо жінка працює, то вона не може повною мірою віддаватись сім’ї. Звичайно, ні! Адже дітям мама потрібна постійно, їм необхідно відчувати її ласку, дотик, чути її голос, бачити її посмішку. Жінки -матері повинні доглядати своїх дітей аж до школи.

       Сьогодні ми почули різні розповіді і впевнились, що наші сільські жінки витримують різні труднощі, вони не бояться зробити свій вибір, бо впевнені, що не пропадуть в чужій країні!
Сподіваємось, що керівники нашої країни зроблять належні умови, щоб наші жінки-трудівниці не їздили за кордон, а жили зі своїми сім‘ями, доглядали за своїми батьками, виховували своїх діточок і працювали в рідній Україні за достойну зарплату.
        За чашкою кави наша бізнес-леді пригостила власноруч спеченим тортом. А Марія Бойко прочитала написаний нею вірш далеко на чужині.
        В бібліотеці була представлена викладка художніх книг про заробітчан, про їх біль та тривогу за дітей близьких, зокрема письменниць Ніни Фіалко та Ганни Медвідь.