Леся Українка… Це ніжне й дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця, і не тільки українця. Творчість Лесі Українки зіткана з різних мотивів світової культури. Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про «Лісову пісню» або «Досвітні вогні», але й палку любов до великої поетеси і гордість за свій народ, що спородив її.
Лариса Петрівна прожила коротке, проте надзвичайно цікаве життя. Вона писала: «Я пройшла прекрасне і складне життя. Мені доля подарувала щастя – залишити свій слід на землі, на якій народилася та яку прославила. Мене називають: Одержимою, Співачкою досвітніх вогнів, Квітка Ломикамінь, Дочкою Прометея! А я - зірка, повірте, зірка, яка спалахнула і згасла»
Письменниця залишила нам чудові, сповнені революційного пафосу і великої пристрасті ліричні поезії, досконалі і відшліфовані з погляду форми, глибоко філософські драматичні твори, талановиту прозу, блискучі публіцистичні і літературно-критичні статті, величезну епістолярну спадщину. Безсмертна спадщина Лесі Українки входить дорогоцінним вкладом не лише в скарбницю української літератури, а й у скарбницю світової культури.
Тож віддамо шану і пам'ять чудовій поетесі, чиє слово надихало й надихає українців на славні діла в ім’я Вітчизни.
Завідувачка Гаврилівською центральною бібліотекою продовжує літературний онлайн-марафон "Лесине слово у вічність". Учасники заходу: Вікторія та Влада Куєвди, Марія Мороз та Тарас Воробець декламували вірші "Хто вам сказав, що я слабка", "Скрізь плач, і стогін, і ридання", "Contra spem spero!" (Без надії сподіваюсь). Вірш на англійській мові "Упаду собі на лихо, як дитиною бувало" дуже гарно розповіла Анна Грицяк. Досить драматично зіграли сценку "Мамо, іде вже зима" Вікторія Куєвда та Святослав Гринишин.
Немає коментарів:
Дописати коментар