Гаврилівська бібліотека-філія Переріслянської ОТГ долучилася до одноденної акції «Березень. Читають всі!», яку ініціювала обласна дитяча бібліотека з метою популяризації і підтримки дитячого читання, залучення до бібліотеки нових користувачів. 20 березня 2019 року о 12 год. читачі бібліотеки зібрались на День читання казок із збірки Івана Франка «Коли ще звірі говорили» (120 років з дня виходу). В основі сюжету цих творів лежать мотиви відомих казок народів світу — українських, російських, німецьких, грецьких, індійських, сербських. Проте найчастіше він запозичував образ чи сюжет, який доповнював, розширював, надаючи творові соціальні загостреності, національного колориту. Герої казок — хитра Лисичка, хижий Вовк, мудрий Їжак, дурний Осел та інші — є носіями певних людських якостей, а самі казки під личиною вигадки криють звичайно велику життєву правду.
Марія Мельник розпочала голосні читання з казки "Королик і Ведмідь", а за нею продовжила читати Анастасія Вельган "Вовк, Лисиця і Осел", її змінила Ірина Гавкалюк казкою "Війна між Псом і Вовком". Юля Глинчак виразно із задоволенням прочитала "Лисичка і Рак". А щоб краще діти сприймали казки, їх героїв супроводжували малюнками зображеними на мультимедійній дошці.
Володя Мельник, Андрійко Гавкалюк, Настя Гараздюк намалювали малюнки до казок "Заяць і ведмідь", "Ворона і Гадюка", "Фарбований Лис" і взяли участь у конкурсі малюнків до казок із збірки І. Франка «Коли ще звірі говорили».
Запросили до бібліотеки і вчителя Гаврилівського ліцею Марію Левицьку, яка виразно з інтонацією прочитала казки "Як лисиця сама себе перехитрила" і "Старе добро забувається", "Осел і Лев" і наголосила, що читання допомагає людині стати відомою та успішною. У казках Івана Франка про тварин викривається державний лад «звірячого царства», в якому панують сильні й хижі Леви, Вовки, Ведмеді, що живуть за рахунок працьовитих Ослів, покірних Баранів, несміливих Зайців. Цар звірів Лев поступається розумом вигадливому Ослу («Осел і Лев»), який перемагає і хижого владолюбного Вовка («Вовк війтом»); звірячого ворога, лютого пана Ведмедя перемагає малий, але розумний Заєць. Як і в народних казках добрий, чесний, сміливий бере гору над лихим, підступним, боягузом.
Франко надавав казковому жанру особливого значення у вихованні дитини. Він хотів, щоб казка була для малих слухачів засобом пізнання дійсності, щоб від “казкових фікцій” думка дитини спрямовувалася “на дальший, ширший обрій життєвого змагання”.
Активні користувачі бібліотеки Святослав Мельник, Анжеліка Хабайлюк, Іванна Лацко з допомогою казкових персонажів інсценізували казки "Заєць та іжак", "Лисичка і Журавель", передали малому читачеві мудрий народний погляд на життєві конфлікти, оптимістичну віру в перемогу добра і правди. Сприймаючи казкових героїв, сміючись над ними або співчуваючи їм, дитина винесе звідси “перші і міцні основи замилування до чесноти, правомочності справедливості”.
За казками "Як звірі правувалися з людьми", "Ворони і сови", "Лисичка-черничка", "Лисичка-кума", "Вовк - старшина" провели цікаву вікторину. Учасники були активні, дотепні, вдало відповідали на запитання і залишилися в гарному настрої та з позитивними емоціями.
В останній казці збірки “Байка про байку” він веде розмову про те, як слід розуміти алегоричні образи і картини, і роз’яснює, що казка цікава не тим, що в ній є вигадка, фантастика, неправда, а тим, що “під лупиною тої неправди” вона “криє звичайно велику правду”. Казкові Осли, Барани, Вовки та Зайці викликають сміх, бо в їхніх вчинках вгадують людські стосунки, звички й хиби: “Говорячи ніби по звірів”, казка “одною бровою підморгує на людей”.
Іван Франко вважав, що спочатку доцільно знайомити дітей з людськими взаєминами саме через казкові форми, бо гола правда життя може бути болючою для них. У багатьох його казках сильний, хитрий і підступний звір стикається з слабким, проте підступність завжди викривається, а хижак несе заслужену кару.
Немає коментарів:
Дописати коментар