"Святий отче Миколаю, хату мою не минай"

     Немає на нашій землі душі, яка б не горнулася до Святого Миколая. Ми звертаємося до нього зі своїми потребами, проханнями, бо знаємо, що він може подати нам руку допомоги.
     Кожна дитина з нетерпінням чекає на цей день. Бо Микола - чудотворець піклується про дітей, направляє їх на праведну дорогу.
     День Святого Миколая - це веселе народне свято. Тож в нашій бібліотеці спільно  з учнями 3-А класу під орудою класного керівника Марії Левицької відбулося це чудове свято.Всі разом співали пісні до Миколая, розказували вірші і Миколай за це роздавав їм подарунки.

"Свята Катерина - захисниця жіночої долі".

     Сьомого грудня християни відзначають день Святої великомученицi Катерини. Свято Катерини вважалося найзнаменнішим серед жіночих свят українців, адже Катерина є заступницею шлюбу та наречених.

     Свята Катерина  легендарна християнська свята, великомучениця, дочка знатного правителя міста Александрії. Історія ця дуже сумна.  Краса, вченість, слава багатства манили до Катерини багатьох залицяльників, але праведна вона прагнула пошуків Істини буття світу.  Благочестивим життям та молитвами Катерина досягла такого стану, що їй дано було побачити в чудесному видінні  прекрасного юнака, тобто самого Ісуса Христа. Він подарував дівчині обручку та сказав їй: «З цього дня приймаю тебе в наречені, наречені вічні; да не буде у тебе віднині жениха земного».

     Сталося так, що заручитися з красунею Катериною зажадав сам імператор Максиміан – язичник, який приїхав до Олександрії та закохався у дівчину. Але Катерина не тільки не зрадила Ісусові, але й привернула до нього імператрицю, улюбленого полководця імператора з його охоронцями, а також філософів, які прийшли переконати Катерину у перевагах віри язичників. Всі її послідовники прийняли мученицьку смерть. Останньою було жорстоко страчено й саму Катерину.

      В Україні ставлення до Катерини, як і до інших святих великомучениць, було особливим: довірливим і житейським. Отже невипадково свято Катерини називали святом дівочої долі.

      Сьогодні в нашій бібліотеці відбулося чергове засідання клубу "Берегиня". Так як  у членах клубу є Катерина, то ми присвятили її це свято зі співами, жартами, приказками та подарували їй на згадку невеличкий приз.   

Урок-застереження "СНІД - смертельна загроза людству".

     1 грудня - всесвітній день боротьби зі СНІДом. Як відомо, СНІД - одна з найважливіших проблем, з якою зіткнулося людство в  ХХ столітті, і з якою ми ввійшли у ХХІ століття. 
     Стрімко зростає кількість інфікованих і померлих від СНІДу людей.  Кожна людина повинна до кінця усвідомлювати всю небезпеку, яку несе СНІД І зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожен дім, в кожну сім’ю.
     Наша бібліотека спільно з соціальним педагогом Гаврилівської ЗОШ Оксаною Грицяк провели урок-застереження "СНІД  - смертельна загроза людству".
     Якими шляхами людина може заразитися СНІДом, як він передається від людини до людини, чи виліковується ця хвороба, чи є ліки від цієї хвороби - присутніх ознайомили Тарас Воробець, Роксолана Ців'юк, Марія Данчишин, Оля Романюк, Мар'яна Хабайлюк, Ірина Варищук та Володимир Сідляр.
    Нагадаємо ще раз про особисті запобіжні кроки щодо ураження СНІДом: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах — найкращі методи профілактики СНІДу.  Кожен сам робить свій вибір. Можливо, для щастя варто обрати гасло: "Здоровий спосіб життя - запорука успішного майбутнього!".

  

Молодіжний конкурс "Молодь - за толерантність".

     16 листопада світ святкував Міжнародний  день толерантності. Цей день був проголошений  Декларацією принципів толерантності, затвердженою у 1995 році на Генеральній конференції ЮНЕСКО. Толерантність означає  прийняття людини, терпимість до її образу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, думок, ідей, вірувань, визнання її свободи і прав...Інакше кажучи, це - здатність витримувати іншого, не такого як сам. Люди завжди контактують один з одним: співпрацюють, разом проводять спільний час, але іноді між ними виникають суперечки. Подолати їх допомагають любов, порозуміння, повага, співпереживання, компроміс, повага, толерантність.
     Толерантність розряджає конфлікти і суперечки, і дає можливість діяти на основі згоди. Адже уміння знаходити спільну мову - дуже важлива умова для розвитку особистості, колективу і всього людства. Формуючи толерантність як рису характеру, ми забезпечуємо успіх у майбутньому власному житті.
     Толерантність сприяє встановленню нормальних цивілізованих стосунків і стає неперевершеною цінністю у складні часи політичних та військових конфліктів. І сьогодні наявність толерантності - показник демократії у будь-якій державі. Сильна держава там, де є згода між людьми. Отже, останнє слово за толерантністю, яка покликана забезпечити мир.
     Наша бібліотека провела конкурс "Молодь за толерантність". Юнаки та дівчата активно відповідали на питання тестів "Настільки ви толерантні?", розповідали  різні ситуації. Захід пройшов дуже цікаво.

 

                                             

Вечір-реквієм "Великий голод - вічний гріх".

     Найтрагічнішою сторінкою української історії є голодомори ХХ століття. Їх було три. Найстрашнішим був голод 1932-33рр., який забрав за різними підрахунками близько 9 млн. життів. Національна пам'ять формує національну свідомість. Без національної пам'яті немає майбутнього нації.
     Ми живемо в незалежній Україні, але ми, як і раніше, в неоплатному боргу перед людьми, котрі стали жертвою сталінських репресій. Таких людей особливо багато в Україні, тому що режим завжди боявся національно-визвольного руху українського народу і завжди прагнув попередити назріваючу небезпеку репресіями.
     Покоління ХХІ ст. мають чітко усвідомлювати масштаби втрат, що поніс народ України, адже саме йому доведеться робити висновки на майбутнє. І тому, сьогодні ми маємо докласти всіх зусиль, щоб у майбутньому житті українського народу це ніколи не повторилося. Ми просто зобов'язані назавжди увічнити у своїй пам'яті тих, хто став безневинною жертвою голодомору. Ми повинні донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом.
      Голод 1932-1933рр. Цей другий голод в Україні за своїми жертвами і наслідками перевершив і перший і третій разом узяті.

     Задля збереження та вшанування пам'яті невинно убієнних українських селян наша бібліотека спільно зі школою провели вечір-реквієм "Великий голод - вічний гріх".На вечір був запрошений отець Роман Григораш. Під орудою вчительки танців Ольги Богданівни був поставлений танець учнями школи  на фоні пісні "Свіча", яку виконувала Христина Хабайлюк. Ведучими цього дійства були Іванка Іванишин та Тарас Воробець.
     В нашій бібліотеці представлена викладка літератури "Очима болю, відлунням в серцях".  

 

"Ходить гарбуз по городу"

     Протягом тисячоліть шанують гарбуз у багатьох країнах. У давніх піснях він є символом господаря, голови роду. Люди здавна знали: якщо в домі є гарбуз - сім'ї не загрожує голод. Та цей овоч не тільки смачний та поживний, він ще й лікує від багатьох хвороб. Його рекомендують до вживання всім людям, незалежно від віку, статі та стану здоров'я.
     У гарбузі цінне все - м'якоть, насіння, квіти, листя. Тим, хто піклується  про своє здоров'я, потрібно обов'язково звернути увагу на цей овоч. Гарбуз - це просто джерело корисних речовин, справжня комора вітамінів, необхідних людському організму.
     В бібліотеці відбулося чергове засідання клубу "Берегиня". Члени клубу мали змогу поспілкуватися, обмінятися рецептами кулінарних та смачних страв з гарбуза. Завітали на свято користувачі нашої бібліотеки  Наталія Гавкалюк та Аня Романюк з віршами Ю.Рибникова "Гарбузовий спогад", М.Стельмаха "Гарбуз".                               

        

                           

"Не втрачай надії"

      Доброта і милосердя - два крила, на яких тримається людство. Ми часто чуємо і навіть вживаємо їх у мовленні, іноді не відчуваючи всю глибину їх змісту. Якщо вдуматись, то можна сказати, що вони означають безцінні риси характеру, стан душі, психологічний підхід не тільки до людей, які потребують допомоги, а й до всіх живих істот. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді - це в характері нашого народу. Ми не повинні забувати про тих людей, які потребують допомоги. В Україні живе понад 2 млн. самотніх. Така їхня доля - залишитися у чотирьох стінах, сам на сам зі своїми проблемами, хворобами.

      Тож у рік Божого милосердя наша бібліотека спільно з будинком культури та школою провели тематичний вечір "Не втрачай надії" для людей з обмеженими можливостями. На вечір були запрошені голова сільської ради Василь Грицяк, директор школи Іван Приймак. Ведучими свята були Христина Хабайлюк та Василь Павелюк. Музичними дарунками вітали Назар Романюк, Вікторія Срібняк - лауреат міжнародних фестивалів, гурт "Котики", Ала Музичко, Іра Номировська, Наталія Даців, Христина Хабайлюк, Вася та Володя Сідляр, Діма Мішко, Соломія та Марія Данчишин, церковний хор та гуморист Михайло Щерб’юк. Виконували пісні про Україну, добро, щастя, любов. В кінці свята вручили невеликі подаруночки дітям з обмеженими можливостями, придбані за кошти сільської ради та підприємців: Марії Сідляр, Романа Гавкалюка, Марії Уманець, Івана Сем’яніва, Анатолія Даціва, Анатолія Гараздюка, Михайла Адам’юка, Галини Лацко, Віктора Сідляра Ігоря Гараздюка, Михайла Краснецького, Василя Пинчука, Василя Бойка Василя Химинця, а всіх присутніх запросили до солодкого столу. Батьки дуже дякували за проведений для них такий захід.