Літературний онлайн-марафон «Поезія – слово! Поезія – пісня! Поезія – вільна душа!»

                                                                «Поезія – це завжди неповторність,

                                                                Якийсь безсмертний дотик до душі»…                                                                                                                     Л. Кастенко 

                                                                                                                              

 

21 березня, в день весняного рівнодення, за рішенням ЮНЕСКО вже вкотре відзначається Всесвітній день поезії. Поезія збагачує наш внутрішній світ, оскільки вірші спонукають мрії втілювати в реальність, фарбуючи життя в насичений колір.

      В Гаврилівській центральній бібліотеці до Всесвітнього дня поезії завідувачка бібліотекою Марія Мельник провела літературний онлайн-марафон «Поезія – слово! Поезія – пісня! Поезія – вільна душа!». 

   Ліна Костенко - українська письменниця, поетеса-шістдесятниця, лауреатка Шевченківської премії нещодавно святкувала свій день народження (19 березня). Її поезія – про жінку, любов, красу рідної мови і України – це словесна зброя, яка надихає і окриляє. Сила волі та її незламність вражають. 

Вірші поетеси  глибоко проникають в душу. Читачі з великим задоволенням читають її поезію "Страшні слова, коли вони мовчать", Очима ти сказав мені: люблю", яку читали Вероніка Мартишкіна і Марія Мельник.

 29 березня 1881 року в с. Білі Ослави Надвірнянського району народилася Марійка Підгірянка (Марія Омелянівна Ленерт) – відома галичанка, українська поетеса та освітянка. До 140-річчя від дня її народження   звучала поезія «Отче наш», «Ісусе наш», «Молитва», «Молитва дітей», «Моя мама», «Дарунок з ярмарку», «У сумерку сірім», «Я є українка», «Пробудження» у виконанні Наталії та Ірини Грицяк, Вероніки Богдан, Софії, Вікторії та Вероніки Демчук,  Елеонори Тимчук, Анни та Тетяни Сідляр, Андріани та Злати Пинчук, Анастасії Лукач, Надії Бабчук та Ганни Сідляр.

  В книгозбірні облаштована книжкова поличка "Поезія єднає серця". До уваги користувачів пропонуються збірки поезій "Ліна", "Вибране", "Маруся Чурай" і ін.

  Всесвітній день поезії – чудова нагода згадати великих поетів, залучити якомога більше молоді та дорослих до мистецтва поетичного слова, привернути увагу до творчої спадщини українських та зарубіжних поетів-класиків, сучасних авторів, утвердити позитивний імідж поезії як мистецтва, відкритого людям.

Літературна година "Я сильна. Я спрагла. Я знову щаслива..."

     Марія Вайно... "Жінка з келихом дощу". Гарна, ніжна, світла людина. В її житті не все було просто, однак за все дякує Богу. Вона любить творити, бо для неї це "надзвичайний процес, який приносить незрівнянне ні з чим відчуття". У її творах звучить тема любові, що через страждання таки перемагає. Якщо в поезіях можуть мати перевагу особисті переживання, то в новелах, ескізах, образках Марія Вайно розкривається як глибокий психолог, чуйна людина до людської щастя-долі, а то й - важкого хреста, під яким несила й горбитися.

     Справжніми знахідками можна вважати новели "Бенефіс", "Фатум", "Черниця в миру". У цих творах як і в інших все правдиве, цілісне, життєве. В них доброта і довіра, біль і прощення, смуток і світла надія. І головне, на наш погляд - щирість і простота... Можна лише порадіти з того, що вірші Марії Вайно не залишаються суто особистими. Вони стосуються й наших почуттів, наших переживань, наших роздумів. Такими словами розповіла про авторку завідувачка Гаврилівською центральною бібліотекою Марія Мельник в літературній годині "Я сильна. Я спрагла. Я знову щаслива…", яка відбулася в бібліотеці та онлайн. Це цікава, несподівана, талановита письменниця, кінодраматург, ніжний лірик, глибокий психолог, неординарний митець.

     Присутні ознайомилися з творами Марії Вайно, які були викладені на виставці "Я сильна. Я спрагла, Я знову щаслива..."

     Читали вірші Мирослава Клим’юк "Запізніла зустріч", "А скрипка здригалась"; Катерина Кінаш «Україні», «Материне»; Іванна Одокій «Рідне»; Тетяна Коваль «Знову тихо сповзає ніч»; Тарас Воробець «І радощі, і біль – в нас все було»; Віктор Шабадас «Задума».

Шевченківські читання

     Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу.

     Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково: вже цілих два століття навесні Великий Кобзар приходить до нас, і щороку новим, неповторним.

   9 березня - день народження великого поета, людини світлого розуму, чистих помислів і трагічної долі - Т.Г.Шевченка.

     10 березня - це той день, коли людство вшановує пам’ять генія, що увійшов у безсмертя. 

     Ці дві дати злилися в одну - Шевченківські дні. Протягом недовгих літ життя Тарас Шевченко зорав свою ниву і засіяв її словом добра, любові, правди та волі.

  Завідувачка Гаврилівською центральною бібліотекою Марія Мельник кинула чисті зерна великої вдячності на Шевченкову ниву і провела Шевченківські онлайн читання. Учасники: Анастасія Андрусяк, Вероніка Богдан, Соломія Лахманюк, Василь Сідляр, Яна Олійник, Марія Мельник, Вікторія Коваль, Вікторія Приймак, Анна та Тетяна Сідляр, Святослав Гринишин, Вікторія Павлюк, Тетяна Воробець із задоволенням читали напам’ять вірші поета «Сон», «Думка», «Садок вишневий коло хати», «Світає, край неба палає», «Настала весна», «Лілея».

"Шевченкове слово святе і вічне"

     Слава про видатних людей живе доти, допоки їх пам`ятають. Перші березневі дні на нашій землі пов’язані з іменем Тараса Григоровича Шевченка, його славою, його духом, його мудрістю, його любов’ю до України. Через віки промовляє до нас слово великого поета, надихає нас, дає нам силу та мужність і нагадує, що ми – українці, що ми є народом.

   Оцінюючи сьогодення, ми, повинні частіше оглядатися назад, щоб не забувати дорогу страждань, злигоднів та кривавої боротьби, яку здолали, пам’ятати велич лицарських перемог і «незлим тихим словом» згадувати народних пророків, титанів духу, борців за щасливу долю рідної землі, до яких належить Великий Кобзар.

      У цьому році виповнюється 207 років від дня народження Тараса Шевченка. Напередодні цієї знаменної дати завідувачка Гаврилівською центральною бібліотекою Марія Мельник завдяки сучасним інформаційним технологіям провела з активними користувачами книгозбірні літературно-музичний онлайн вернісаж «Шевченкове слово святе і вічне». Ведучі свята Тетяна Федоришин та Ростислав Пилип’як розкрили творчий та життєвий шлях Т. Шевченка, його спадок як письменника, художника, мислителя і борця за волю України. З інтонацією декламували вірші поета: «Думка» - Роман Гавриляк; «Псалом» - Вероніка та Захар Андрусяк; «Мені тринадцятий минало» - Іван Федчишин.

       Емоційно, поетично зіграли сценку «Мати і син» Вікторія Куєвда та Іван Федчишин. Лунали пісні на слова Шевченка у виконанні Анжеліки та Вікторії Хабайлюк «Відкриваю Кобзар», Софії Демчук «Кобзареві». Володимир Панюс майстерно виконав на гітарі пісню «Реве та стогне Дніпр широкий». Учасниками заходу були: Яна Олійник, Ярослав та Андрій Гавкалюк, Анна Грицяк, Володимир Мельник, Ірина та Наталія Грицяк, Тарас Хабайлюк.

     До уваги користувачів у бібліотеці представлено книжково-ілюстративну виставку «Сяє геній Кобзаря» про життя і творчий шлях Великого Кобзаря, де можна за бажанням прочитати улюблені вірші, глибше усвідомити суспільну й художню цінність Шевченкового слова.

    Минають роки, спливають століття, а Тарас Григорович Шевченко залишається жити у пам’яті кожного українця.

"Лесине слово у вічність"

     Леся Українка… Це ніжне й дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця, і не тільки українця. Творчість Лесі Українки зіткана з різних мотивів світової культури. Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про «Лісову пісню» або «Досвітні вогні», але й палку любов до великої поетеси і гордість за свій народ, що спородив її.

     Лариса Петрівна прожила коротке, проте надзвичайно цікаве життя. Вона писала: «Я пройшла прекрасне і складне життя. Мені доля подарувала щастя – залишити свій слід на землі, на якій народилася та яку прославила. Мене називають: Одержимою, Співачкою досвітніх вогнів, Квітка Ломикамінь, Дочкою Прометея! А я - зірка, повірте, зірка, яка спалахнула і згасла»

     Письменниця залишила нам чудові, сповнені революційного пафосу і великої пристрасті ліричні поезії, досконалі і відшліфовані з погляду форми, глибоко філософські драматичні твори, талановиту прозу, блискучі публіцистичні і літературно-критичні статті, величезну епістолярну спадщину. Безсмертна спадщина Лесі Українки входить дорогоцінним вкладом не лише в скарбницю української літератури, а й у скарбницю світової культури.

     Тож віддамо шану і пам'ять чудовій поетесі, чиє слово надихало й надихає українців на славні діла в ім’я Вітчизни.

      Завідувачка Гаврилівською центральною бібліотекою продовжує  літературний онлайн-марафон "Лесине слово у вічність". Учасники заходу: Вікторія та Влада Куєвди,  Марія Мороз та Тарас Воробець декламували вірші "Хто вам сказав, що я слабка", "Скрізь плач, і стогін, і ридання", "Contra spem spero!" (Без надії сподіваюсь). Вірш на англійській мові "Упаду собі на лихо, як дитиною бувало"  дуже гарно розповіла Анна Грицяк. Досить драматично зіграли сценку "Мамо, іде вже зима" Вікторія Куєвда та Святослав Гринишин.