Круглий стіл "Сільська жінка в контексті часу"

     Жінка... Найзагадковіше творіння Всевишнього. Природа надала жінкам найважливіші функції, адже призначення жінки на Землі — продовжувати рід людський. А мова сьогодні буде про сільську жінку. Відомо, що більше чверті всього населення планети становлять сільські жінки. В українських селах мешкає 8 мільйонів жінок, дослідження показали, що в умовах сучасної України розмір сукупного навантаження жінки-селянки (тобто затрати її праці в суспільстві, підсобному й домашньому господарстві) щодня перевищує сукупне навантаження чоловіка на 20 відсотків. Той неоціненний внесок, який вони повсякденно роблять заслуговує на повагу та підтримку.
     Щоб привернути увагу суспільства до праці жінок у сільській місцевості Надвірнянська центральна районна бібліотека ініціювала проект «Сільська жінка: творимо новий проект», в якому взяла участь наша бібліотека. В ці теплі серпневі дні ми запросили на щиру розмову односельчан-заробітчан, бізнес-леді, сільських жінок, матерів, бабусь, сестер, адже в селі Гаврилівка найкращі жінки-трудівниці.,
     Гостями сьогодні були: Олександра Василівна Ткач, Марія Іванівна Цюпер, Ганна Василівна Цюпер, Оксана Михайлівна Коваль, Марія Василівна Бойко.
     З вступним словом звернулася завідуюча бібліотекою, Марія Мельник, вона говорила, що в різні періоди існування людства, роль жінки в суспільстві не була однаковою. Як на її думку, то на долю жінки випадає значно більше перевантажень, ніж на долю чоловіка. Сільська жінка – це та, що встає раніше за сонечко, це трудівниця, берегиня національних традицій, української кухні. Можливо, саме тому, природа створила жінку значно витривалішою. Цим зумовлено, що і генетичний код жінки довший, хоча серед чоловіків теж немало довгожителів. Жінка терпляче зносить і емоційні перевантаження, і фізичні, вона активна, розумна, енергійна, сильна і мудра. Мабуть саме тому село називають колискою української нації.
     Часто сільська жінка не просто мати, берегиня, а й лідер громади, голова селищної ради, директор школи, але є й такі, що здатні згуртувати громадськість села та повести за собою реалізовувати хороші плани на майбутнє. Серед таких сільських жінок в нашому селі є успішна, талановита, творча, креативна бізнес-леді, кухар-кондитер - Оксана Сем‘янів.
     На сьогоднішній день це одна з найбільш затребуваних сучасних професій. Маг і чарівник, який віртуозно готує різні солодощі - від тістечок до тортів, а також різні солодкі десерти - це і є кухар-кондитер. Це фахівець з приготування солодких ласощів. Кондитер - професія творча, свої шедеври вона може готувати за рецептом і без такого, виготовляючи як традиційні солодкі страви, так і вигадуючи нові, з незвичайними та оригінальними поєднаннями смаків і запахів. Кухар-кондитер місить тісто, замішує його, якщо потрібно збиває, розгортає, готує начинки-наповнювачі, джеми, муси, креми, перевіряє масу готового виробу, визначає його калорійність.
     Народилася Оксана Сем’янів 17 лютого 1969 року у с. Гаврилівка. З 1976 - 1984 рр. навчалася в Гаврилівській восьмирічній школі. Ще з дитячих років дуже любила малювати, ліпити, виробляти різні прикраси з тіста, пекти смачні пряники, тортики. Після закінчення школи однозначно вирішила піти вчитися і розвивати свій талант. Поступила до Надвірнянського ПТУ №11 по спеціальності різбляр-оформлювач. Вчитися було легко та цікаво. Після закінчення училища пробувала свої набуті знання і практику як художник-оформлювач.
     Пізніше вийшла заміж, народила трьох діток і разом із чоловіком виховала їх. Перебуваючи у декретній відпустці, Оксана почала займатися своєю улюбленою справою - пекла тістечка, найрізноманітніші пляцки з різними начинками.
      Але не все так було гладко в їх сім‘ї. 1998 року важко захворів чоловік Іван, проте Оксана не здалася, вона знала що треба бути сильною - на її тендітних плечах ще трійко діточок. У важкі години життя завжди зверталася по допомогу до Господа Бога, і він почув її молитви. Тож, Оксана взялася випікати найсмачніші, найрізноманітніші види печива, оздоблювати їх своєю фантазією та здавати у кафе, магазини, щоб якось заробляти на життя.
       Пані Оксана володіє професійним умінням кондитера: вміє визначати якість використовуваних продуктів з їхнього вигляду, запаху і смаку, знає все про хімічні та органічні властивості продуктів, щоб гармонійно поєднувати компоненти виробів,  щоб їх властивості та запахи не суперечили один одному, а також знати, чим замінити необхідний інгредієнт, якого немає в наявності.
      Сьогодні Оксана разом з чоловіком Іваном займаються підприємницькою діяльністю, вони відкрили кондитерський цех у своєму рідному селі Гаврилівка. Маючи хороші знання про обладнання та інструменти, вони придбали для роботи сучасну техніку: міксери, розкатки тіста, печі, а також навчили персонал правильно і безпечно використовувати. Створили робочі місця для односельчан, що на сьогодні є важливим для суспільства. Їхня продукція на ринку займає одне серед перших місць. Кондитери дуже затребувані у клієнтів - замовлення на ювілеї, весілля, дні народження та інші сімейні торжества. Естетичне оформлення готових виробів, художній смак, конструктивні навички і десерт буде красивим, вишуканим, смачним, буде бажання його придбати.
     «Тепер моє хобі переросло у творчу професію і я цим пишаюся. Я вірю, що Бог наділяє кожну людину якимось талантом, потрібно, щоб вона приклала всі свої зусилля і розкрила свій потенціал, навчила та передала майбутньому поколінню свої знання та ремесло. І цим приносила користь для людей, які цього потребують» - говорить проста сільська жінка, Оксана.

    Розмова за круглим столом велася жваво, щиро, їм дарували пісні "Донька України" у виконанні Ірини Номировської, "Сторона моя" - Іванки Одокій та "Мати-емігрантка" - Христини Хабайлюк.

       Ведучі Христина Хабайлюк та Іванка Одокій запросили до слова наших жінок-заробітчан, адже на  сьогодні вже не існує різниці між сільською жінкою та жінкою з міста. Час стирає ці кордони. Однак є проблеми, це безробіття. Заробітчани – так називають наших трудолюбивих людей, тих, що залишили рідні домівки в силу різних обставин. Склалося так у їхньому житті, що довелось їм працювати за межами нашої країни, при цьому значна частина трудових мігрантів з України - люди з вищою освітою.

     Українські сільські жінки – заробітчани за кордоном зазвичай виконують роботу, яку місцеві жителі робити не хочуть. Це непогано, коли люди, які не можуть знайти роботу в Україні, можуть знайти вакансію в іншій країні, яка б їх влаштовувала. Більшість українських жінок-заробітчан не переслідують ціль залишитися жити в чужій країні, вони просто хочуть заробити грошей (щоб збудувати дім, облаштувати його, дати освіту дітям), а тоді повернутися додому. Це нормально, що люди хочуть гідно заробляти.

   Багато було запитань до заробітчан: як там живеться нашим жінкам, чи важко пристосуватись до їхніх звичаїв, чи легко знайти роботу і житло та найбільше і болючіше це туга за рідним домом, дітьми. Чи може жінка почувати себе щасливою, якщо значну частину свого життя перебуває поза домівкою, обмежуючись телефонними розмовами з дітьми,  чоловіком, рідними? А якщо жінка працює, то вона не може повною мірою віддаватись сім’ї. Звичайно, ні! Адже дітям мама потрібна постійно, їм необхідно відчувати її ласку, дотик, чути її голос, бачити її посмішку. Жінки -матері повинні доглядати своїх дітей аж до школи.

       Сьогодні ми почули різні розповіді і впевнились, що наші сільські жінки витримують різні труднощі, вони не бояться зробити свій вибір, бо впевнені, що не пропадуть в чужій країні!
Сподіваємось, що керівники нашої країни зроблять належні умови, щоб наші жінки-трудівниці не їздили за кордон, а жили зі своїми сім‘ями, доглядали за своїми батьками, виховували своїх діточок і працювали в рідній Україні за достойну зарплату.
        За чашкою кави наша бізнес-леді пригостила власноруч спеченим тортом. А Марія Бойко прочитала написаний нею вірш далеко на чужині.
        В бібліотеці була представлена викладка художніх книг про заробітчан, про їх біль та тривогу за дітей близьких, зокрема письменниць Ніни Фіалко та Ганни Медвідь.

Фольклорна подорож «Світ прекрасного та цікавого»

     Зацікавити дитину книжкою, привчити до усвідомленого читання, дати їй для розуму і серця своєрідний ключик розуміння, естетичного відчуття образного слова, а через нього й усвідомлення важливих, світоглядних, морально-етичних, національних цінностей, навчити думати – це робота бібліотеки.
     В рамках акції «Літні читання» діти в черговий раз зібралися на рандеву біля бібліотеки. Працівники бібліотеки провели фольклорну подорож з дітьми.
     Століттями люди передавали їх одне одному усно – із вуст у вуста, із покоління в покоління. Твори усної народної творчості нерозривно пов‘язані з життям, думками та прагненнями народу.Українські народні казки – популярний жанр. Назва «казка» походить від слова «казати». У народних казках із покоління в покоління передається все те, чим жили наші предки, мрії народу, його сподівання на краще життя. У казках також знайшли відображення важливі історичні події. Казки мають повчальний характер і в них завжди є певна мораль.
Такі заняття сприяють інтелектуальному вихованню, розвивають кмітливість, пізнавальну активність, пам‘ять, увагу.
     Атмосфера радості, насолоди від творчості не залишала учасників фольклорної подорожі.

     Поза увагою не залишився і дорослий читач. На галявині був організований книжковий бібліопікнік, де користувачі могли почитати книги та переглянути газети і журнали. Також продовжує набирати обертів розпочатий минулого року Буккросинг. Присутні з задоволенням ділились власними книгами та обирали інші книги до смаку.

  

Літо на книжковій галявині

     Літо – найулюбленіша пора як для дорослих так і дітей. Але чи можна уявити навіть найцікавіший відпочинок без книжки? Фраза банальна, але ж справедлива – у книг канікул не буває!
Вже не один рік поспіль Гаврилівська бібліотека проводить літні читання для різних категорій користувачів «Літо з книгою» та розважально-ігрові програми, рухливі ігри. Весело та цікаво пройшла вікторина «Літературний базар», конкурс «Загадкова торбина».

     Дітям- учасникам акції літніх читань  пропонувалось приєднатись до «Ста пригод Барвінка і Ромашки» , поринути до книжкового моря в пошуках літературних перлин, перетворитись на детективів, щоб розкрити у віртуальному світі літературні таємниці та секрети, прийняти участь у конкурсно-ігровій програмі «Турагенція Журналія».    
      В рамках акції "Літні читання" працівники бібліотеки провели «тротуарне» опитування «Книги читати – усе знати». Літературні герої Червона Шапочка та Казковий принц запрошували малечу до подорожі книжковими стежками, а найбільш допитливих залучали до участі у хвилинках-цікавинках.

Бібліотека і літній табір "Божої любові".

     В селі Гаврилівка при церкві Архистратига Михаїла кожного літа починає свою роботу табір "Божої любові". Наставники о.Роман Григораш та семінаристи нашого села навчають дітей Божих наук, читають разом з ними Біблію, вчать як правильно поводитись у Божому храмі та молитися. Так, діти із задоволенням тут відпочивають, співають, малюють, грають в різні ігри.

      Працівники Гаврилівської бібліотеки приймають активну участь у роботі такого табору і разом з семінаристами Іваном Молитовником та Дмитром Щербатим організовують найрізноманітніші конкурси, цікаві вікторини "Відгадай з якої казки наш герой?".

      Маленькі відвідувачі табору та користувачі бібліотеки підготували віршовані щирі привітання для пароха нашої церкви. Отець Роман подякував всім за теплі, щирі слова та був приємно здивований і трішки розчулений. Діти із задоволенням відвідують ці заняття та з користю проводять свій вільний час на літніх канікулах.