Мова кожного народу - це та бездоганна криничка, з якої черпають воду прийдешні покоління. Наша рідна українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Її порівнюють з калиною, бо вона така ж красива, як народний, улюблений символ українців, її порівнюють зі співом солов'я, бо лине вона, як ніжна пісня співучого соловейка.
21 лютого в Міжнародний день рідної мови який оголошений за рішенням ЮНЕСКО в Гаврилівській центральній бібліотеці пройшло свято рідної мови "Моє багатство – рідна мова".
Про значимість рідної мови для кожної людини намагалася розкрити завідувачка Гаврилівською центральною бібліотекою Марія Мельник та закликала з дитинства любити, вивчати й не забувати свою мову.
«Мова зберігає історію народу, його духовну красу, культуру, самобутність. Це творіння багатьох поколінь, код усієї нації…» - такими словами розпочали свято ведучі Вікторія та Влада Куєвди. Вони пригадали передумови проголошення Міжнародного дня рідної мови, згадуючи й «чорні» скорботні дати, що «пройшли» тернистим шляхом розвитку української мови.
Про поетичну, ніжну, співучу й милозвучну українську мову учасники свята декламували вірші: Софія Демчук «Мово рідна», Анна і Тетяна Сідляр «О місячне сяйво і спів солов’я», «Мово рідна, слово рідне», Наталія Федоришин «Як парость виноградної лози». Членкині клубу «Берегиня» Наталія Сідляр та Світлана Макарська читали Катерини Мотрич «Молитву до мови».
До уваги відвідувачів в бібліотеці представлена книжкова виставка "Мова - душа народу" і молитва вишита хрестиком на полотні.
На завершення свята присутні співали українські пісні «Ой чий то кінь стоїть», «Цвіте терен», «Мені ворожка ворожила» та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар