9 листопада Україна відзначала велике свято - день української писемності та мови.Офіційно воно було встановлене 1997 року Указом Президента.А святкуємо ми його на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов"янської писемності Кирила та Мефодія.Великий український мовознавець Іван Огієнко сказав: "Мова - душа кожної нації , її святощі, її неоціненний скарб. Вдосконалюймо її, бо вона, як і Україна, у нашому серці, і починається вона з кожного із нас.Пам"ятаймо, що наша писемність і мова - це чиста криниця, із якої б"є, мов сльоза,джерело.Вона,як добірне зерно, яким маємо всі ми, патріоти держави, засівати поле спілкування, домагатись її розквіту, утвердження на теренах нашої незалежної України.З нагоди цієї дати наша бібліотека провела музично - поетичну акварель "О мово рідна! Золота колиска". Учасники із захопленням розказували вірші. Христина Хабайлюк виконала пісні "Діти України"та "Рідна мова", а Наталія Даців та Оксана Сем"янів - пісню "Мова єднання". Гуморески П.Глазового "Турок" розказав Тарас Воробець та "Чия мова краща" - Оля Романюк. З ніжністю і теплотою в серці Володимир Сідляр продекламував вірш своєї мами Ірини Василівни.
1. Пройдуть роки, і ти, дитино моя,
В далекий світ, мов пташка полетиш,
Та в серці завжди буде рідна мова,
Лиш з нею ти у відчай не впадеш.
2. І слово батька у холодні ночі
Зігріє серце ніжністю й теплом,
Наповнить щастям милі твої очі,
Синівську душу - мудрістю й добром.
3. А материнська пісня колискова
Навчить любити край свій дорогий,
І в серці, наче зірка світанкова,
Засяє мова рідної землі.
4. Не можна не любити рідне слово,
Бо в ньому вся душа твоїх батьків.
Шануйте, діти, рідну свою мову
Немає коментарів:
Дописати коментар